Методи та прийоми формування музичної діяльності дошкільників. Скарбничка педагогічних знахідок
Мистецтво є своєрідним індикатором рівня культури суспільства загалом та особистості зокрема. Крім того, воно здатне надихати, мотивувати й спонукати особистість до самовдосконалення. Тож невипадково назва освітнього напряму – «Дитина у світі мистецтва» набула нового звучання в останній редакції Базового компонента дошкільної освіти та, відповідно, в оновленій комплексній освітній програмі «Українське дошкілля». Мистецька освіта дошкільнят не має на меті виховання художників, музикантів, акторів. Але здібності, якості, компетентності, що формуються і розвиваються в мистецьких видах діяльності, є інструментом творення дитини як особистості та збереження її унікальності.
Ефективний вплив мистецтва на особистість дитини можливий лише зa умoви, щo нa пeредній плaн у мистецькій освіті вихoдитимуть на тeoрeтичні й технічні, а eмoційні тa чуттєві орієнтири. У новій редакції БКДО як Державного стандарту дошкільної освіти мистецько-творчу компетентність визначено як здатність дитини практично реалізовувати свій художньо-естетичний потенціал для отримання бажаного результату творчої діяльності на основі розвинених емоцій та почуттів, емоційно-ціннісного ставлення до різних видів мистецтва, елементарно застосовувати мистецькі навички в життєвих ситуаціях, під час освітньої та самостійної діяльності. Введення дитини дошкільного віку у світ мистецтва передбачає: розвиток здатності емоційно-чуттєво сприймати об’єкти і явища довкілля; забезпечення умов для самовираження в процесі мистецької діяльності.
Реалізація завдань освітнього напряму «Дитина у світі мистецтва» передбачає залучення вихованців до різних видів мистецької діяльності в умовах, спеціально створених для розвитку їхніх здібностей, формування здатності до самовираження з пріоритетом розвитку емоційної сфери, спрямованість на набуття ними життєвих навичок під час освітньої та самостійної художньої діяльності. В основі організації мистецької освіти дітей дошкільного віку лежать принципи здоров’язбереження, естетичності, практичності, доцільності.
Види мистецької діяльності дітей дошкільного віку
Художньо-продуктивна: малювання, ліплення, аплікація (створення образів за допомогою різних художніх матеріалів).
Музична: співи, слухання музики, музично-ритмічна та музично-ігрова діяльність, гра на дитячих музичних інструментах (візуалізація образів музики та передача їх під час виконавської діяльності голосом, рухами, пластикою).
Театралізована – формування глядацької та виконавської культури на основі занурення в театральну атмосферу та створення і «проживання» образів персонажів у власній сценічній діяльності.
Самостійна художня діяльність – специфічний спосіб організації життєдіяльності дітей, зумовлений природною потребою дошкільнят в інтимізації буття. Дитина повинна мати не тільки можливість усамітнитися, а й час, який можна використати на власний розсуд, аби самостійно закріпити вже набутий досвід мистецьких дій, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися. Така діяльність розгортається за ініціативою дітей, відповідає їхнім інтересам та потребам, вимагає особливого ставлення дорослого, його педагогічного супроводу.
Кожен з видів мистецької діяльності передбачає вільні дії дитини у створеному педагогом просторі на основі інтуїтивного досвіду та реалізації творчого потенціалу, який є в кожного малюка. Тому пріоритетним у мистецькій діяльності є розвиток здатності дитини до усвідомлення своїх внутрішніх глибинних прагнень, уміння викликати в себе позитивні емоційні стани, почуття, переживання та відтворювати їх у художніх образах.
Педагогічні умови формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до мистецтва та мистецьких видів діяльності
– Цілеспрямоване застосування заходів, спрямованих на розвиток емоційної сфери дошкільників.
– Здатність педагога вміло, своєчасно і тактовно долати перешкоди, які стоять на шляху до пізнання краси.
– Створення умов для сприймання дитиною краси через емоції, переживання («чудесний дотик до глибини душі»).
– Апелювання до генетичного досвіду світосприйняття, що зумовлений первинністю зв’язку індивідуального розвитку з історією людства.
Методи і прийоми музичного виховання дошкільнят
Щоб виховання і навчання носило творчий, що розвиває характер, кожен з трьох основних методів – наочний, словесний і практичний – повинен застосовуватися наростанням проблемності: від прямого впливу (пояснювально-ілюстративний метод) через закріплення, вправи (які відтворюють і творчі), створення пошукових ситуацій (показ варіантів виконання завдання) до проблемного виховання і навчання (самостійний пошук дітьми способів діяльності).
Наочний метод в музичному вихованні має два різновиди: наочно-слуховий і наочно-зоровий.
Наочно-слуховий метод є провідним методом музичного виховання, так як без нього нездійсненне сприйняття музики. Виконання музичних творів педагогом або використання ТСО – основний зміст цього методу. Музичний керівник повинен вміти виразно, яскраво, художньо виконувати музичні твори, щоб викликати у дітей співпереживання музики, емоційне її сприйняття. Музика може звучати як в «живому» виконанні, так і в грамзапису. Відомо, що «живе» виконання більш дієве, грамзапис не в змозі повністю його замінити. Але як прийому застосування грамзапису може бути ефективно, особливо коли вона дається в порівнянні з «живим» звучанням твору.
Розглянемо варіанти проблемного використання наочно-слухового методу. У деяких випадках проблемності може не бути: педагог виконує музичний твір, діти слухають його. Але можливо і створення проблемних ситуацій. Цьому сприяють прийоми, які спонукають дітей до порівнянь, зіставлень, пошуків аналогій. Наприклад, зіставлення «живого» звучання і грамзапису, порівняння двох (трьох) творів, контрастних між собою. Завдання ускладнюється, якщо діти порівнюють твори, в меншій мірі контрастні, близькі за настроєм, жанровому ознакою і т. д. Діти старшого дошкільного віку здатні розрізняти варіанти виконання педагогом одного і того ж твору.
Наочно-зоровий метод в музичному вихованні має допоміжне значення і може бути віднесений до прийомів. Зорова наочність (картини, малюнки, кольорові картки і т. д.) застосовується для того, щоб конкретизувати враження, розбудити їх фантазію, проілюструвати незнайомі явища, образи, познайомити з музичними інструментами і т. д. Зорова наочність повинна поєднуватися зі слуховою, допомагати слуховому сприйняттю. До прослуховування музичного твору зорова наочність залучається лише тоді, коли треба щось роз’яснити і проілюструвати (наприклад, показати зображення музичного інструменту, який буде звучати). Нав’язування дітям будь-яких уявлень про музичний твір до його прослуховування у вигляді готової картинки збіднює процес сприйняття музики, надмірно конкретизує його. Тому використання зорової наочності більш виправдано лише після кількох прослуховувань твору, коли у дітей вже склалися свої уявлення про музичний образ.
Перед дітьми ставиться завдання – вибрати з двох (трьох) картин одну, відповідну за настроєм музичного твору, або порівняти з картиною два (три) музичні твори і вибрати найбільш близьке їй по образному змісту, виразних засобах; підібрати і викласти на панно кольорові картки (темні або світлі), відповідні за настроєм музики, і т. д.
Словесний метод в педагогіці має універсальний характер. У музичному вихованні він також незамінний. Педагог організовує увагу дітей, передає їм певні знання: про музику, композиторів, виконавців, музичні інструменти, пояснює музичні твори, які вони слухають, вчить самостійно застосовувати освоєні виконавські та творчі вміння і навички. За допомогою слова можна поглибити сприйняття музики, зробити його більш образним, осмисленим. Бесіда, розповідь, пояснення, роз’яснення – такі різновиди цього методу і в музичному вихованні. Особливістю словесного методу у музичному вихованні дошкільнят є те, що тут потрібно не побутова, а образна мова для пояснення музики.
У бесіді з дітьми про музику важливо визначити її характер, настрої, передані в ній, пояснити, за допомогою яких засобів музичної виразності створений образ. Яскрава, жива мова педагога і дітей на музичних заняттях має різновиди: поетичні порівняння з картинами природи, метафори, епітети, що дозволяють охарактеризувати зв’язок звукових образів з життям. Один із напрямів бесіди – характеристика емоційно-образного змісту музики: відчуттів, настроїв, виражених у творі. Характеристики музики – весела, сумна, ніжна, тривожна, схвильована, рішуча і т.д. – це слова-образи, які вживаються у переносному значенні. Характеристики емоційно-образного змісту музики – це слова-якості, прикметники. Відомо, що у словнику дошкільнят вони представляють найменшу групу слів. Дитина починає розуміти, що у музиці може бути виражено не тільки веселий і сумний настрій, але і безліч найрізноманітніших почуттів і їх відтінків – ніжність, схвильованість, торжество, світлий смуток, скорботу і т. д.
Розвиток образної мови дітей на музичних заняттях передбачає використання віршів, казкових сюжетів. Вірш може випереджати прослуховування музичного твору, якщо воно близьке за настроєм характеру музики, або може звучати кілька віршів у порівнянні вже знайомих і нових. Цей прийом доречний після неодноразового прослуховування твору, коли діти відчули характер музики.
Застосування казкового сюжету – знайомого дітям, незнайомого, який створений ними самостійно – об’єднує заняття сюжетною канвою, вносить відчуття незвичності обстановки. Сюжетні заняття розковують дітей, сприяють прояву їх творчості у різних видах музичної та художньої діяльності.
Емоційне забарвлення мови здатне викликати і підтримувати інтерес дітей до музики і музичної діяльності. Тон мови педагога може посилити враження незвичайності, казковості ситуації, надати розмові поетичності або святковості. Змінюючи забарвлення мови, педагог підтримує увагу дітей, регулює їх емоційні прояви, посилюючи або послаблюючи їх.
Практичний метод в музичному вихованні також дуже важливий. Показ педагогом виконавських прийомів у співі, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах і освоєння їх дітьми необхідні для музичної діяльності (виконавської та творчої). При навчанні співу за допомогою практичного методу (в поєднанні зі словесним і наочним) педагог показує дітям прийоми дикції, правильного дихання, звукоутворення. Виразний показ музично-ритмічних рухів має важливе значення для освоєння їх дітьми. Показ способів і прийомів гри на музичних інструментах теж необхідний, так як багато дій тут діти освоюють по наслідуванню..
Важливо пам’ятати, що оволодіння навичками і вміннями є не самоціллю музичних занять, а одним із засобів формування основ музичної культури, розвитку музичних здібностей. Сформовані навички та вміння підуть на користь музичному розвитку лише у тому випадку, якщо у дітей виникне інтерес до музичної діяльності і вони захочуть ці навички та вміння застосувати самостійно, за власною ініціативою, творчо.
Не слід забувати і про прийоми, які сприяють закріпленню освоєних дітьми навичок. Вони повинні бути побудовані на наслідуванні, але в той же час містити елементи цікавості, гри, стимулювати дітей до творчого застосування освоєного. Наприклад, кожна дитина може випробувати себе в якості «соліста», пропонуючи всій групі повторити під звучну музику його рухи. Діти по черзі показують ці рухи, що відповідають характеру музики, а всі інші освоюють їх, повторюють. Накопичуючи подібним чином рухи, діти можуть їх творчо застосовувати, колективно складати танці, імпровізувати під музику, самостійно знаходячи рухи. Аналогічні прийоми існують і у співі: діти повторюють по-своєму (з новою інтонацією, емоційним забарвленням), будь-яке звуконаслідування, співають своє ім’я, фарбуючи його певним настроєм.
Вибір методів і прийомів залежить і від віку дітей. У молодшому дошкільному віці, коли діти ще не мають різноманітного життєвого і музичного досвіду, велика частка наочних (в тому числі наочно-зорових) і практичних методів і прийомів. Дітям цього віку поки недоступно широке застосування словесних методів. Їх мова ще недостатньо розвинена. Роль педагога у розвитку їх мови (в тому числі образної) зростає. Він використовує прийоми, які спонукають дітей застосовувати нові слова і одночасно полегшують цю можливість. Наприклад, альтернативні, підказує питання, які допомагають вибрати відповідну характеристику: «Музика ніжна або завзята? спокійна або сумна?». Педагог доповнює відповіді, пояснює нові слова за допомогою слухової наочності (звучання музики) і зорової.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОБСТЕЖЕННЯ МУЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
- Слухання
1.2.Розрізнення музики за темпом.
Гра «Лялька танцює і відпочиває»
Мета: виявити вміння дітей розрізняти музику за темпом: швидкий чи повільний. Обладнання: лялька-іграшка.
Хід: дітям роздають іграшки-ляльки. Лунає музика. Якщо вона тиха, повільна, спокійна, лагідна – діти ходять з лялькою, а якщо швидка, гучна, весела, бадьора – діти танцюють із нею.
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина з бажанням виконує завдання, самостійно, правильно та емоційно відчуває темп музичного твору та реагую грою |
| Середній рівень | Дитина реагує на музику, правильно виконує завдання після повторного прослуховування музики |
| Низький рівень | Дитина не може розрізняти музику за темпом |
- Розрізнення музики за характером.
Гра «Сонечко і дощик»
Мета: виявити вміння дітей розрізняти різний характер музики: веселий чи сумний. Обладнання: картки із зображенням сонечка – «весела» музика і хмаринки – «сумна» музика.
Музичний репертуар: «Сонечко», муз. М. Раухверга; «Прогулянка і дощик», муз. А. Філіпенка.
Хід: дітям роздають по дві картки із зображенням «сумної» хмаринки та «веселого» сонечка. Діти слухають музичний твір, визначають настрій музики (веселий або сумний), піднімають картку, що відповідає характеру музики, називають її.
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина емоційно реагує на музику, із бажанням, самостійно та правильно розрізняє музику веселого та сумного характеру, називаючи характер музики |
| Середній рівень | Дитина реагує на музику, має деякі сумніви під час відповіді, але після повторного прослуховування музики визначає характер музики |
| Низький рівень | Дитина не може визначити характер музики навіть після допомоги дорослого |
- Розрізнення музики за динамікою.
Вправа з дзвониками (муз. З.Хорошко)
Мста: виявити навички дітей розрізняти музику за динамікою (голосна чи тиха), відображати динамічні зміни у музиці.
Обладнання: дзвоники (за кількістю дітей).
Хід: діти стоять у колі обличчям до центру, в правій руці – дзвоник. Педагог пропонує уважно послухати музику. Якщо музика звучить тихо – потрібно дзвонити у дзвоник тихо, якщо – голосно – підняти дзвоник високо над головою, гучно задзвонити.
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина з бажанням виконує завдання, самостійно, правильно та емоційно відчуває динаміку музичного твору та реагує грою |
| Середній рівень | Дитина реагує на музику, правильно виконує завдання після повторного прослуховування музики |
| Низький рівень | Дитина не може розрізняти музику за динамікою |
- .2. Розрізнення висоти звуку
Гра «Краплинки великі та маленькі»
Мета: виявити вміння дітей розрізняти музичні звуки за висотою звучання.
Обладнання: магнітна дошка із зображенням двох хмаринок, різних за розміром, та краплинки з магнітами всередині (низькі і високі звуки).
Хід: музкерівник звертає увагу дітей на хмаринки, які відрізняються одна від одної, пояснює* що із маленької хмаринки крапають маленькі краплинки, а з великої – великі. Кожна дитина отримує коробочку, в якій лежать по декілька краплинок різного розміру й відповідно до звучання музичних звуків розташовує краплинки під хмаринкою на дошці. Для звучання музики у високому регістрі – маленькі краплинки, у низькому регістрі – великі краплинки.
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина з бажанням виконує завдання, самостійно, правильно та емоційно визначає високі та низькі звуки |
| Середній рівень | Дитина уважно слухає музику, розрізняє високі та низькі звуки за допомогою дорослого |
| Низький рівень | Дитина слухає музику, але не може розрізнити високі та низькі звуки |
- Співи
- Звукоутворення та дикція
Мета: виявити вміння дітей співати природним голосом, доступні за змістом пісні різного характеру в діапазоні «ре-ля», чітко вимовляти слова пісні.
Обладнання: іграшки «котик» та «півник».
Музичний репертуар: укр. нар. пісня «Котику сіренький», пісня «Півник», муз. В. Вітліна, сл. А. Пассової.
Хід: педагог запрошує дітей подивитися, хто до них у гості прийшов. Коли з’являється котик – звучить мелодія пісеньки «Котику сіренький», коли півник – звучить мелодія пісеньки «Півник». Педагог розповідає дітям, що тваринки прийшли послухати пісеньку про себе. До кого доторкнеться тваринка, треба заспівати пісеньку про цю тваринку.
Критерії оцінювання
| Високий Рівень | Дитина емоційно реагує на музику, з бажанням, самостійно, без напруження,, протяжно, не поспішаючи, співає природним голосом знайомі пісні різного характеру в діапазоні «ре-ля», чітко вимовляє слова. |
| Середній Рівень | Дитина реагує на музику, природним голосом, проте співає повільно чи надто квапливо, слова вимовляє не завжди чітко |
| Низький Рівень | Дитина хвилюється під час співів, може лише промовляти деякі слова в пісні, слова вимовляє нечітко. |
- Спів в ансамблі.
Вправа “Веселий концерт”
Мета: виявити навички дітей співати в ансамблі, не відстаючи (і не випереджаючи один одного.
Методика проведення вправи. Педагог поділяє дітей на невеликі групи та пропонує провести концерт. Кожна група дітей співає знайо му пісню з музичним супроводом.
Критерії оцінювання
| Високий Рівень | Дитина з бажанням співає в ансамблі, починає спів разом після музичного вступу та разом закінчує, протягує довгі звуки в кінці музичних фраз |
| Середній Рівень | Дитина випереджає загальне звучання або відстає від рівень нього |
| Низький рівень | Дитина не може починати співати після музичного вступу рівень І та закінчувати співати в ансамблі |
2.3. Чистота інтонування, розвиток музичної пам’яті
Гра «Впізнай та заспівай пісеньку»
Мета: виявити вміння дітей упізнавати знайомі пісеньки та передавати у співах мелодію. Хід:
І етап. Педагог пропонує дитині прослухати по черзі декілька знайомих мелодій пісень. Дитині потрібно згадати назву музичного твору або якусь фразу з пісні.
І етап. Педагог пропонує дитині проспівати знайому пісню за музичними фразами, виявляючи особливості вокальних навичок співати без напруження, протяжно, не поспішаючи, виразно вимовляючи слова.
| Високий рівень | Дитина уважно слухає музику, легко впізнає знайомі пісні за мелодією; з бажанням та правильно передає в співі мелодію пісні |
| Середній рівень | Дитина уважно слухає музику, впізнає знайомі пісні за мелодією; намагається правильно передати мелодію пісні в співі |
| Низький рівень | Дитина слухає музику, хвилюється, не завжди може назвати знайомі твори, не може правильно передати мелодію |
- Музично-ритмічні рухи
Вправа «Дятел» (муз. И. Леві, сл. А. Фаткіна)
Мета: виявити навички дітей розрізняти та відтворювати ритм музичної мелодії.
Хід: педагог співає пісню «Дятел», а діти уважно слухають. Потім ще раз проспівує, як «стукав» дятел, а діти індивідуально за ним повторюють оплесками чи постукуванням, передаючи ритмічний рисунок мелодії.
Завдання можна ускладнювати. Педагог пропонує відтворити за зразком та іншою мелодією інші ритми оплесками чи постукуванням, ніби дятел.
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина емоційно, з бажанням виконує завдання, розрізняє та правильно відтворює ритм різних нескладних, запропонованих педагогом музичних мелодій |
| Середній рівень | Дитина з бажанням виконує завдання, відтворює ритм музичних мелодій після декількох прослуховувань та пояснень педагога |
| Низький рівень | Дитина не може розрізняти та відтворювати ритм музичної мелодії |
Гра «Бігаємо-крокуємо-стрибаємо»
Мета: виявити вміння дітей рухатися відповідно до контрастних змін у музичному супроводі, ритмічно маршувати (спокійно, весело, бадьоро), бігати (весело, легко, дрібно), підстрибувати (як м’ячик).
Хід: педагог пропонує дітям уважно послухати музику та відповідно до її характеру виконувати рухи. Під музичний фрагмент маршу дітям треба енергійно крокувати у вільному напрямку, не штовхаючи один одного. Під веселу музику – легко й дрібно бігаті? на носочках, під веселий, грайливий музичний фрагмент – підстрибувати як м’ячик. Завдання повторюють декілька разів.
Г ра «Рухатися-відпочивати»
Мета: виявити вміння дітей рухатися відповідно до контрастних змін у музичному супроводі (маршування, біг, підстрибування).
Хід: педагог пропонує дітям уважно послухати музику та відповідно до її характеру виконувати рухи. Звучить музичний фрагмент маршу – діти енергійно крокують, на спокійну музику – діти присідають навпочіпки й підкладають долоні під щічку,
відпочивають. Коли звучить весела, легка музика – діти весело, легко біжать на носочках один за одним, знову звучить спокійна музика – діти відпочивають. Потім лунає грайлива музика – діти підстрибують на місці.
Гру повторюють декілька разів.
Гра «Стрибунці» (муз. М. Сатуліної)
Мета: виявити вміння дітей рухатися відповідно до контрастних змін у музичному супроводі.
Хід: до початку гри на підлозі музкерівник розкладає листя, потім пропонує дітям погуляти на «галявинці», слухаючи музику. На першу частину музики – діти-стрибунці скачуть по галявинці, на другу частину (накрапає дощик) – діти піднімають листочки та накриваються ними, як парасолькою, і весело дріботять ніжками, поки не залунає інша музична фраза.
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина впевнено рухається та змінює характер рухів відповідно до характеру музики, добре орієнтується у просторі, рухи чіткі, емоційно забарвлені |
| Середній рівень | Дитина з бажанням виконує рухи, але не завжди вчасно змінює характер рухів відповідно до характеру музики, рухи не завжди чіткі та впевнені |
| Низький рівень | У дитини відсутній емоційний відгук та бажання виконувати музично-ритмічні рухи, слабо орієнтується у просторі, має труднощі у відтворенні рухів |
Гра «Кольорові хусточки»
(укр. нар. мелодія в обробці Я. Степового)
Мета: виявити вміння дітей передавати характер танцю рухами (танцювальний біг, каблучок, притупування, розведення рук, змахування хусточкою, разом із дорослими кружляння в колі).
Обладнання: різнокольорові хусточки (за кількістю дітей).
Хід: гру проводять з невеликою кількістю дітей. Педагог пропонує дітям узяти в руки хусточки. Потім педагог змахує хусточкою і співом кличе дітей стати в коло:
Усі в коло скоріш біжіть,
Хусточки ви покажіть.
Хусточками помахаємо,
Потанцюємо, заспіваємо.
Вихователь під музику показує танцювальні рухи, а діти повторюють.
Гра «Пташки літають» (муз. Г. Фріда)
Мета: виявити вміння дітей передавати ігровий образ, виконуючи ігрові завдання під легку, жваву музику, відчувати початок та кінець музики, бігати невеличкими групами в різних напрямках та у вказаному напрямку.
Обладнання: два обручі – «хатинки», емблеми або шапочки пташок.
Хід: діти-«пташки» розміщуються у двох «хатинках». Педагог нагадує дітям про те, що пташки літають легко, нечутно, тому треба бігти навшпиньках. Легко піднімаючи та опускаючи руки – «пташки змахують крилами». Як тільки залунала музика, діти вибігають зі своєї хатинки та вільно рухаються по залі. Коли музика перестає звучати, діти присідають. Знову лунає музика – діти вільно рухаються по залі. Музика закінчується – діти біжать до своїх «хатинок».
Критерії оцінювання
| Високий рівень | Дитина з бажанням відгукується на завдання, впевнено рухається в різних напрямках та за вказаним напрямком; починає рух після музичного чи словесного сигналу; зупиняється із завершенням музичної частини; рухи невимушені,, емоційно забарвлені, дитина творчо передає у руках музичний образ |
| Середній рівень | Дитина з бажанням виконує рухи, але іноді наштовхується на інших дітей під час вільного бігу по залі, рухи не завжди чіткі та впевнені, частково передає музичний образ |
| Низький рівень | У дитини відсутній емоційний відгук та бажання виконувати музично-ритмічні рухи, слабо орієнтується у просторі, має труднощі у відтворенні рухів, не може передати у рухах образ |